Твоє життя-негоди сум
У швидкоплинності земних діянь.
Поринуте в безпечності у марноту,
Віддалене від спокою надмірою спіткань,блукань.
У таїні душі ти ж знаєш сам...
Від незнання правдивості і точності шляху,
Пустив своє життя на самотік.
Пливеш у непомітності збігань часу,
І думаєш,що вкриє тінь питань невирішених зміст.
Невпевненості стан схиляє у пасивність,
Хоч вір,хоч ні,остання-у полон гріха.
А переживши це,дійшовши аж до прірви,
Ти не шукаєш вже,втікаєш від знання.Щодня.
Втечеш за внутрішню завісу духу,де в самоті,
В обкраденні пройдешнім часом вільних днів,
Занепокоїть болем скутість волі і в журбі,
Відчуєш серцем гніт гріхів.Й безсилля сил.
Нудьга за спокоєм зростає у тривозі,
Відсутність певності приводить у відчай.
І знаєш з досвіду-сам морок цей розвіяти невзмозі.
Водночас з болем серце огортає жаль.Скорботний жаль.
Порожній дух.Хитка основа.
І втома серця.Вдатись б в забуття!
Невір"я правді полонило знову,
З неволі ж вихід -шлях Життя.До майбуття!
Все інше-не суттєве.
Все інше,порох прагнень,вкриє потім жар вогню.
Залишиться ж у пам"яті і спалахне зорею,
Як смолоскипом, зміст твого шляху.
Чи зміг переступити через себе?
Погорду і нескореності бунт відкинути убік?
Для того,щоб побачити любов і милість Бога
До того,хто в пітьмі прожив не один рік.
Не вдовольнить потребу духу ейфорія,
Не щастям є миттєва радість здійснених надій,
А те,що не знайшов чи не доклав у пошуках зусилля,
Не значить зовсім,що немає щастя на Землі.Повір,воно в Христі!
Ти маєш право каяття,
Допоки ще Господня ласка.
Ти можеш відвернутися в черговий раз,
Піти від Бога,обираючи поразку.
Ти можеш мати певність з Богом вічного життя,
Більш не огорне смутком безвість долі,
І з неба допомогою здолати спонукання зла,
Знайти зміст щастя у Господній волі!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Адаму было хорошо. Притча. - Николай Агапьев Странным образом, случается так, что мои нежные и красивые стихи типа: "Облака на небе, белые, пушистые
Средь обилья снега
Солнышко лучистое,
Дует мягкий ветер с запахом душистым,
Стоит денек весенний
С звонким птичьим свистом"
Не так популярны как жесткие в стиле аля Маяковский... Что ж, у людей свои предпочтения, а у авторов свое призвание, и свои сильные и слабые стороны. После написания довольно жесткого стихотворения: "Снимите маски лицемеры" Я захотел немного похулиганить... написав это стихотворение. Очень надеюсь, что мне удалось вызвать на ваших устах улыбку. ;-) P S.(Стихотворение было серезно переработано, устранены некоторые ошибки) Как автору, мне не безразлична судьба своих творений, и каждый раз написав что-то, думаешь, а для кого это? - коснется ли сердца то, что я сотворил? Но Господь велик и удивителен! Недавно, без специальной подготовки, экспрмтом, я прочитал эту притчу на свадьбе, при чем читал его с мобильника и с этого сайта. Наградой был веселый смех, и улыбки жениха и невесты, а так
же всех окружающих... И в такие минуты думаешь: не зря, не напрасно то, что ты делаешь, тратя время и силы, и хочется сказать Богу - спасибо, и так-же сделать много больше и лучше!
Поэзия : Песня неудачника... - Тамара Локшина Образ "мечтателя-христианина", не выполняющего своего прямого назначения - быть свидетелем Иисуса Христа. Мы богаты в Нём, но почему-то порой не желаем делиться Его богатством с теми, кто в Нём нуждается. Мы спасены и нам хорошо. А погибающий мир, хочет сегодня увидеть в нас Иисуса...
